Вікторина з хімії на тему МЕТАЛИ

1.Яким металом можна запа­лити воду? (Калієм.)

2.Яким розплавленим мета­лом можна заморозити воду? (Ртуттю.)

3.Назвіть найтугоплавкіший метал. (Вольфрам.)

4.Який метал є найважчим? (Осмій.)

5.Назвіть найдорожчий метал. (Каліфорній.)

6.Який метал є найбільш плас­тичним? (Золото.)

7.  Назвіть найбільш пошире­ний у природі металічний еле­мент. (Алюміній?)

1.      Який метал найлегший? (Літій.)

2.      Який метал найстійкіший проти корозії? (Тантал.)

10. Назвіть найотруйніший ме­тал. (Талій.)

11.          Які метали називають «не­розлучними братами»? (Цирко­ній і гафній.)

12.Які метали можна розпла­вити у долоні? (Цезій, галій.)

13.Який метал має бактери­цидні властивості? (Срібло.)

14.Відсутність йонів якого ме­талічного елемента в організмі призводить до хвороби незгортання крові? (Кальцію.)

15.Йони якого металічного елемента надають крові деяких тварин (павуків, молюсків) бла­китного забарвлення? (Купруму.)

16.Який метал може хворіти «чумою»? (Олово.)

17.Який метал у давнину мав зневажливу назву «сріблечко»? (Платина.)

18.Назвіть металічний еле­мент, який входить до складу кро­вотворного вітаміну В₁₂ (Ко­бальт.)

19.Який метал здатний «бі­гати» по гладенькій поверхні? (Ртуть.)

20.Назвіть метал, який відкри­вали двічі: уперше — англієць Грегор, удруге — німець Клапрот. (Титан.)

21.Який метал до XX століття був дуже дорогим, оскільки не знали дешевого способу його до­бування? (Алюміній.)

22.Який метал найкраще проводить електричний струм? (Срібло.)

23.Йони якого металічного елемента забарвлюють полум’я у фіолетовий колір? (Калію.)

24.Йони якого металічного елемента забарвлюють полум’я у жовтий колір?(Натрію.)

25.Йони якого металічного елемента забарвлюють полум’я у червоно-фіолетовий колір? (Лі­тію.)

26.Який металічний елемент називають «крилатим»? (Алю­міній.)

27.Йони якого металічного елемента входять до складу гемо­глобіну крові?(Фуруму.)

28.Назва якого металу похо­дить від назви о. Кіпр? (Купруму.)

29. Який метал названо на честь скандинавської богині кра­си? (Ванадій.)

30.Назва якого металу в пере­кладі з латині означає «живе сріб­ло»? (Ртуті.)

31.Назва якого металу в пере­кладі з латині означає «сяяти»? (Ауруму)

32.Який метал називають ме­талом «надзвукових швидкос­тей»? (Титан.)

33.          Назвіть метали хірургів.(Ніобій, тантал.)

34.3 якого металу був збудова­ний водогін древніх римлян, що стало причиною масового отруєн­ня людей? (Свинцю.)

35.Назва якого металу у пере­кладі з грецької означає «барва, колір»? (Хрому.)

36.Назвіть метал, який засто­совують у медицині у вигляді спо­лук, а у вільному він є небезпеч­ним для здоров’я. (Ртуть.)

37.Який метал позитивно впли­ває на процеси кровотворення, синтез гемоглобіну та енергообмін? (Мідь.)

38.Нестача йонів якого мета­лічного елемента в організмі приз­водить до хвороби карієсу? (Каль­цію.)

39.Нестача йонів якого мета­лічного елемента в організмі ви­кликає судоми та перебої в роботі серця? (Калію.)

40.Йони якого металічного елемента є регулятором кров’яно­го тиску?(Натрію.)

41.Які метали не окиснюються киснем? (Золото, срібло, платина.)

42.Які метали було відкрито завдяки закону збереження маси? (Літій, германій.)

43.Який метал називають «чу­довим»? (Берилій.)

44.З якого металу виготовля­ють цистерни для перевезення концентрованої сульфатної кисло­ти залізницею? (Заліза.)

45.Які метали добувають з по­пелу кам’яного вугілля? (Галій, Скандій, Германій.)

46.Нестача якого металічного елемента в організмі може викли­кати 150 хвороб? (Кальцію.)

47.Які метали мають магнітні властивості? (Залізо, Кобальт, Нікель.)

Учні Ганнівської ЗОШ І-ІІІ ст взяли участь у конкурсі " КОЛОСОК "

20 листопада в нашій школі відбувся  І етап Всеукраїнського природничого конкурсу 
«Колосок  осінній-2014».

Надзвичайною популярністю цей конкурс користується серед молодших школярів. Цьогоріч  20 учнів взяли у ньому участь.

 У підготовці до конкурсу  учні використовують Всеукраїнський науково-популярний природничий журнал, диски зі зразками завдань, ресурси офіційного сайту «Колосок». За останні роки конкурс «Колосок» став традиційною подією в нашій школі, залучаючи до участі все більше і більше юних природознавців.

Така позитивна тенденція є надзвичайно важливою, адже конкурсні змагання активізують пізнавальну діяльність, розвивають дослідницькі здібності, винахідливість дітей, залучають учнів до читання та роботи з інформацією. Отже, ми бажаємо тільки перемоги і нових звершень нашим юним науковцям.

БЕСІДА-РОЗПОВІДЬ “Що ховається за чашечкою кави (7- 9 класи)”

Оформлення сцени: •    фізична карта світу — прапорцями відмічено країни, де виробляють каву: Бразилія, Колумбія, Уганда, Коста-Ріка, Камерун, Сальвадор, Гватемала, Мексика, Перу, Індонезія, Кенія, Конго, Нікарагуа, Еквадор, Гондурас, Гаїті, Венесуела, Камерун; • малюнок кавового дерева з квітами і плодами; схеми хімічних формул: кофеїн, кавова кислота, нікотинова кислота, хінна кислота;

•   таблиця «Хімічні елементи, які входять до складу кавового зерна»;

• на столі кавовий сервіз та картки з різними рецептами приготування кави. (У залі гасне світло, ведучий біля плакату із зображенням кавового дерева.)

Ведучий 1. Кавове дерево — рослина з білими духмяними квітками, з яких утворюється плід — ягода червоного або фіолетово-синього кольору з двома насінинами в соковитій м'якоті. Воно належить до родини Маренові, розповсюджене у тропіках Східної півкулі й Африці. Його вічнозелені або листопадні дерева та чагарники утворюють хащі в Ефіопії та долинах річок Абіссінського нагір'я. Точно невідомо, коли людина вперше почала використовувати зерна кави. У XIV—XV ст. на Аравійському півострові виведено культурні сорти цієї рослини. З тих часів кавове дерево поширилося на інших континентах і визначає прибуток деяких країн. (Показує на карті й називає країни, у яких зараз вирощують каву.) 

Ведучий 2. Кава широко використовується в геральдиці поряд з пшеницею, рисом, пальмою та дубом. Гілки з плодами цієї рослини можна побачити у гербових вінках Бразилії, Уганди, Сальвадору, Коморських островів. Кавове дерево — це вічнозелена рослина заввишки 5—10 м (у культурі максимально — 3 м) зі шкірястими листками та білими квітками із запахом жасмину. Цвіте протягом усього року. Під яскравою м'якоттю сховане насіння «кавові зерна», з яких готують каву. Нестиглі зернята мають сіро-зелений колір. Батьківщиною кавового дерева аравійського, до якого належать сорти «Арабіка», є гірські райони Ефіопії, інших сортів — Східна та центральна Африка. Бразилія і Колумбія — основні світові виробники кави. Більшість плантацій розташовані на південному сході Бразилії, де налічується майже 3 млн. кавових дерев. Для Уганди та Сальвадору кавове дерево — провідна культура сільського господарства.

Ведучий 3. Мабуть, багатьом буде цікаво знати, як готують каву на батьківщині цієї рослини — в Ефіопії. Кавові дерева тут ростуть усюди — вздовж доріг та вулиць, на подвір'ях будинків, шкіл, лікарень і, звичайно, будь-якому гостю тут пропонують чашку кави. Давши згоду скуштувати цей дивовижний напій, я став свідком його приготування. А було все ось як. Хлопчик-посильний збігав у сад і приніс оберемок свіжої трави. Частину її він розсипав навколо мого столу, а решту поніс на кухню. Через декілька хвилин офіціант виніс звідти низенький стілець — тацю, посипану травою і заставлену кавовими чашками. У центрі стояла жаровня на вугіллі, чорний скляний глечик, каструля з водою, тарілка із зернами кави і дерев'яна ступка з товкачем. З'явилися дві дівчини в національних сукнях з накидками. Одна з них запалила у спеціальній кадильниці кілька шариків благовоній. Друга показала мені, що зерна кави свіжі, тобто зеленого кольору. Їх вимили, висипали на пательню і стали підсмажувати на вугіллі, безперервно помішуючи. Туди ж кинули кілька зернят імбиру і гвоздики. Хвилин за сім насінини стали золотаво-коричневими. Дівчата ретельно розтерли їх у ступці, висипали в глечик (джбану) і, заливши сирою водою, поставили на жаровню. Через кілька хвилин над вузькою шийкою джбани з'явився блакитний пар, а потім пінка. Після того, як кава трішки відстоялася, її урочисто налили в чашку і поставили переді мною на блюдце, яке прикрашала гілочка м'яти. Напій був настільки ароматним, чудово гіркуватим і освіжаючим, а сама атмосфера церемонії така неповторна, що ясна річ, однієї чашки було замало!

Ведучий 4. А ось як готують каву в країнах Ближнього Сходу. У Сирії та Лівії з ранку до вечора п'ють каву. Немає хатини, де б вам не запропонували чашечку кави. Я розповім вам, як покуштував каву в однієї поважної духовної особи. Слуга в білому приніс на таці маленькі кавові чашечки. Я заглянув у чашку і побачив, що вона майже пуста — тільки на самому дні трішки коричневої рідини. Злизнувши її, відчув нестерпну гіркоту, немов би проковтнув гарну порцію хіни. Гіркота наповнила мій рот, але швидко пройшла, а через деякий час зі мною почало відбуватися щось незвичне. Я відчув себе бадьорим і легким. Навіть дихалося по-іншому. Відчувався незвичайний прилив енергії, немов би провів відпустку в горах або біля моря і повернувся сповнений сил. Безперечно, це зробив темно-коричневий напій. Я не втримався і при прощанні запитав, що за каву я пив? Це була краща Геджавська кава (область у Саудівської Аравії, розташована вздовж берегів Червоного моря). А чому було так мало? Чому не подають повну чашку? Вони відповіли, що якщо випити цієї кави повну чашку, можна померти. Ось, виявляється, які бувають сорти кави.

Ведучий 5. Щоб зрозуміти які речовини надають каві неповторного смаку та аромату, як вона діє на організм людини, необхідно знати її хімічний склад. Хімія кавового насіння досить складна і до кінця ще не вивчена. Досліджуючи золу, вчені встановили, що в каві містяться сполуки Феруму, Магнію, Калію, присутні елементи — Сульфур, Нітроген, Фосфор, Хлор. Ці елементи входять до складу органічних сполук: білків кофеїну, хлорогенової, нікотинової, хінної, оцтової, яблучної, лимонної кислот і полісахаридів. (Демонструються таблиці «Хімічні сполуки, які входять до складу насіння кави», формули сполук.)

Ведучий 6. Під час смаження кавових зерен відбуваються складні хімічні перетворення. Спочатку випаровується вода і частково розкладаються органічні сполуки. Цукри перетворюються в крохмаль, і насінини стають коричневого кольору, нерозчинні полісахариди розкладаються на більш прості розчинні вуглеводи. Руйнується тригонедін, утворюється нікотинова кислота. Продукти розпаду хлорогенової кислоти, а також понад сімдесят ароматичних речовин надають каві характерного смаку і неповторного букету ароматів. У процесі обжарювання кавові зерна набрякають, оскільки в них утворюється вуглекислий газ, який виконує функцію консерванту аромату.

 Ведучий 7. З усіх зазначених речовин найкраще вивчений кофеїн. А почалося все з того, що 1821 р. німецький хімік Ф.Рунге виділив з кавового екстракту прозорі кристали речовини гіркуватого смаку. Водний розчин цієї речовини за своєю збуджуючою дією в багато разів перевищує кавовий відвар. Розшифрував склад і структуру кофеїну  1897 р. німецький хімік Фішер. Він отримав кофеїн синтетичним шляхом. Кофеїн — 1,3,7-триметилксантин — алкалоїд, який міститься в насінинах кавового дерева, листях кави, горіхах кола. Це похідне пурину. Кава містить понад ЗО різних органічних кислот — яблучну, лимонну, оцтову, але найбільше хлорогенової кислоти (від 4 до 5 %). При обжарюванні ця кислота розкладається, утворюючи речовини, що надають каві своєрідного в'яжучого смаку. У кавових зернах міститься і складна органічна речовина танін, яка надає їй гіркого смаку. Але хімія кави вивчена не до кінця, дослідження продовжуються й нині. Цікаві факти про каву Кава як лікувальний засіб застосовувалася в арабській медицині ще в 900—1000 pp. н. є. її друге народження відбулося після відкриття кофеїну. Роком появи кави в Росії вважається 1665 p., коли придворний лікар призначив царю Олексію Михайловичу рецепт — варена кава. Перси і турки вважали її ліками, які допомагають проти нежиттю і головних болів. У результаті багаторічної селекції араби створили один з найкращих сортів «Мокко». Бразильська кава зі штатів Ріо і Вікторія має характерний лікарський запах і смак через йодисті сполуки, які є в ґрунті. Щоб відновити аромат кави — «оживити» зерна, треба промити їх у холодній воді та просушити в гарячій духовці. Уперше спосіб приготування розчинної кави був запропонований 1901 р. японським хіміком, але в той час до цього відкриття поставилися байдуже. Там, де цвітуть кавові дерева, бджолиний мед має зовсім незвичний для нас колір. У павуків під впливом кофеїну виникає щось подібне неврозу: змінюється закономірність плетіння павутини і виходить хаотичний візерунок. Ескіз ілюстрації башти Кодар Люксембурського Палацу, яка стала відомою завдяки книжкам Віктора Гюго, належить руці самого письменника: він намалював її сірником на кавовій гущі, коли снідав в одному з паризьких бістро. Хороша кава — чорна, як диявол, гаряча, як пекельний вогонь, солодка, як поцілунок.   

Ведучий 1. Здається, ми ще не відвідали кафетерій, не випили чашечки кави. Отож проходьте. Розмовляють за чашечкою кави дві колежанки: - У тебе чудова кава, моя люба! - Ще б пак! Адже цю каву мій чоловік привіз із Бразилії! - Чудово! До того ж вона ще зовсім гаряча! * * * * * У ресторані відвідувач покуштував каву і покликав офіціанта: - Ви що мені подали, каву чи чай? - А ви не можете відрізнити? - Ні. - Тоді яке це має значення? * * * * * Обурений відвідувач покликав офіціанта: - І це ви називаєте міцною кавою? - Так, певне. І доказом є те, що після першого ж ковтка ви стали дуже збуджені. * * * * * Відвідувач кав'ярні звертається до офіціанта: —  Чому кава зовсім не солодка? —  Напевно, ви розмішували цукор не в той бік. * * * * * Господар кав'ярні говорить клієнту: - Сьогодні я не можу подати вам каву — вона закінчилася. - Це мене зовсім не дивує. Вона слабшала у вас з кожним днем. * * ** * Офіціанте, що ви мені подали — каву чи суп? А це як вам завгодно. Але я пропоную думати, що це кава. Вам це обійдеться дешевше. * * * * * Відвідувач, який довго очікує, підкликає до себе офіціанта: Коли ви вийдете на пенсію, то не забудьте сказати своєму наступнику, що я все ще чекаю каву. * * * * * Відвідувач входить у кав'ярню і запитує офіціанта: - Чи є у вас в запасі цикорій? - О так, мсьє, майже 30 пакетів. - Чудово, несіть їх всі сюди і ми проведемо експеримент. Здивований офіціант приніс пакети і поклав їх на стіл. — Дуже вам вдячний, а тепер принесіть мені чашку міцної кави.

Ведучий 2. Час подумати про гостей. Пропонуємо вікторину для знавців кави. Приз, знову ж таки, кава. Які країни є експортерами кави? (50 країн: Бразилія, Колумбія, Уганда, Гватемала, Сальвадор, Мексика, Індонезія, Коста-Ріка, Камерун, Перу, Кенія, Конго, Нікарагуа, Еквадор, Гондурас, Гаїті, Венесуела та ін.) У якій країні каву вживають найбільше? (Країни Латинської Америки, Швеція — 7,3 кг у рік на людину, СІЛА, Фінляндія, Данія, Італія.) Де п'ють кави найменше? (У Англії, там п'ють чай.) Скільки є сортів кави? Які з них ви знаєте? (Є понад 1000 сортів кави. Ефіопія (аравійський сорт) — Арабіка, Робуста, Харар, Джимо; Бразилія — Сантос, Парана, Мінас; Гвінея — Робуста; Йемен — Мокко; до Мокко додають, бо його дуже мало вирощують, Яффей, Шаркі, Матарі, Хеймі.) Як називають посуд, у якому заварюють каву в Турції? (Джезва, турка). Як краще зберігати кавові зерна? (Щільно закритими у скляному посуді.) У якій країні є бронзовий пам'ятник кавовому дереву? (У Бразилії.) Який великий композитор прославив каву в своєму творі? (Бах. Кантата №211.)

Ведучий 3. Велика і відповідальна справа — правильно приготувати і подати каву. Пропонуємо кілька маленьких порад для приготування смачної кави: Вода — один з найважливіших компонентів кави, вона повинна бути чистою і свіжою. Каву не варять, а заварюють, не доводячи її до кипіння, перед цим заливають вологі зерна холодною водою, тоді під час нагрівання органічні речовини більше екстрагуються водою і смак стає ароматнішим. Подають каву в тому посуді, де її готували, або в кав'ярнику. Але наливають не всі чашки відразу, а по одній кожному гостю. • І нарешті, у кожній країні каву готують по різному. Наприклад, по-східному бразильська кава, кава по-яванськи, кава по-ірландськи, віденська кава, кава з шоколадом, мармурова кава.

 Ведучий 4. Саме час почастувати вас нашою кавою. Віденська кава Готують дуже міцну каву, розливають у чашки. На поверхню кладуть чайну ложку вершків, збитих із цукром. Зверху посипають шоколадом. Бразильська кава 125 г шоколаду кришать і розчиняють в 0,5 чашці гарячої кави. Потім доливають З чашки гарячого молока, безперервно збиваючи суміш. Цукор кладуть за смаком і розливають у 4 чашки. Кава по-арабськи Змішують чашку дуже міцної кави з чашкою какао і додають зверху трохи вершків. Мармурова кава Тепле молоко наливають на дно чашки й обережно додають каву, не перемішуючи. Кава по-турецьки Беруть джезву, кладуть цукор за смаком і доливають воду. Як тільки вода закипає, додають каву (на 50 г води два шматочки цукру й одну чайну ложку кави). Повільно нагрівають на слабкому вогні. Кава по-ірландськи Чашку прогрівають гарячою водою, а потім витирають, щоб була сухою. Наливають у неї дві чайні ложки горілки і насипають одну-дві ложки цукру, доливають дуже гарячу каву і зверху кладуть дві чайні ложки збитих вершків.

Виховний захід з хімії для 8-10 класів “Суд над шкідливими речовинами”

Мета: ознайомити учнів із небезпечними для організму людини речовинами; показати галузі їх застосування; розвивати логічне мислення та естетичний смак.

Репортер:                                                             

Добридень! А тепер – увага!

Сьогодні до новин є спрага.

Розпочинаю репортаж

Із судової зали аж.

Перед судом ті речовини,

Які шкідливі для людини.

Виходить секретар суду та оголошує: «Встати, суд іде!»        

До судової зали входять Суддя, Прокурор, Адвокат та займають свої місця.

Суддя: Сьогодні слухається справа про матеріальні та моральні збитки, які наносять різні шкідливі речовини. Отже, розпочинаємо.

Секретар суду : До зали суду запрошується підсудний  Миш'як.

As

Хімічний елемент «Арсен»,

В народі ж звуть мене «Миш'як».

Та скільки б не було імен,

Вдача не зміниться ніяк:

З собой не знаю, що й робити… (потирає руки)

Ой, люблю  усіх труїти! ( сідає на лаву підсудних)                

Суддя: Представтесь суду.

Миш'як: Я – хімічний елемент V групи головної підгрупи періодичної системи Д.І.Менделєєва. Проживаю у квартирі №33, маса моя 75. У чистому вигляді я схожий на метали: колір мій сріблясто-сірий або олов’яно- білий, на свіжому зламі маю металевий блиск. Але на повітрі швидко тьмянію. За хімічними властивостями я більш подібний на фосфор. Як і він, маю алотропні видозміни. Крім металевого можу бути ще й жовтим.

Суддя: Що є на підсудного у обвинувачення?                             

Прокурор: У свідомості багатьох  поняття «отрута» та «миш'як» ідентичні. Як сам підсудний, так і його сполуки отруйні. Протягом століть сполуки цього підступного елемента цікавили фармацевтів, токсикологів, криміналістів. Ось симптоми отруєння миш'яком – металевий присмак у роті, блювота, сильні болі у животі. Далі ідуть судоми, параліч та смерть. Але є доступна протиотрута – молоко, а точніше білок молока казеїн, який утворює з підсудним нерозчинні сполуки, що не всмоктуються у кров.

 Підсудний має здатність довго зберігатися у одному місці. Тому під час судово- хімічної експертизи до лабораторії доставляють зразки землі з місця поховання людини, часточки її одягу, прикраси, дошки труни.

Не секрет,що сполуки миш'яку використовують у виробництві хімічної зброї. Вони застосовувалися військами імперіалістичних держав під час військових дій у Абіссинії (Італією), Китаї (Японією), Кореї та Південному В'єтнамі ( США). Сполуки цього елементу входять до складу усіх основних груп відомих бойових отруйних речовин (ОР). Серед ОР загально отруйної дії –арсин –AsH3. Це – найотруйніша сполука миш'яку. Концентрація AsH3 0,005г/л вбиває миттєво. Під час першої світової війни були спроби застосувати арсин, але нестійкість та леткість речовини дала змогу уникнути його масового застосування. Підсудний є основною складовою й інших груп ОР – подразнюючої та наривної дії.

Суддя: У вас все?

Прокурор: Так, Ваша честь.

Суддя: Що може повідомити суду захист?                      

Адвокат: Так, не буду сперечатися, що мій підзахисний у формі неорганічних препаратів отруйний у дозах 0,05-0,1 грами. Але Арсен присутній у всіх рослинних та тваринних організмах. Це доведено французьким вченим М.Орфіла ще у 1838 році. Морські рослинні та тваринні організми містять  у середньому стотисячні долі відсотка, а прісноводні та наземні – мільонні долі відсотку миш'яку. Мікрочасточки цього елементу засвоюються й людським організмом . Елемент №33 є у крові, тканинах та органах. Особливо багато його у печінці – від 2 до 12 мг на 1 кг маси тіла. Вчені припускають, що мікродози миш'яку підвищують опірність організму до дії мікроорганізмів.

Крім того, ця речовина застосовується у стоматології.

А ще мій підзахисний використовується у техніці.Безумовно, найперспективніша галузь  його застосування – напівпровідникова техніка. Особливе значення набули у ній арсеніди галію GaAs та індію InAs. Арсенід галію допоміг створити напівпровідникові лазери. Миш'як використовується також як легуючі добавки, що надають «класичним» напівпровідникам – Si, Ge – провідність певного типу.  Його використовують і у кольоровій металургії. Так, домішки 0,15-0,45%  миш'яку до міді збільшує її стійкість до розриву, міцність та корозійну стійкість під час роботи у загазованому середовищі. Додають мого підзахистного  і до свинцю, до деяких сортів бронз, латуней, до типографських сплавів.

Прокурор:  Ваша честь, прошу слова!

Суддя: Ми вас уважно слухаємо.                                    

Прокурор: У той же час, миш'як шкодить металургії. Присутність його у руді робить виробництво шкідливим. Причому шкідливим двічі: по-перше, для здоров'я людей, а по-друге, для металу- значні  домішки миш'яку  погіршують властивості майже усіх металів та сплавів.

Суддя: З підсудним усе зрозуміло. Хто наступний?

Секретар суду : До зали суду запрошується підсудний  Свинець.

Рb

( виїзджає на машині із цигаркою у зубах під «Песенку шофера» Л.Агутіна)

Ой, й важкий я молодець…                                                  

Називаюся «Свинець».

Із металів тут одненький?

Чим прогнівав владу-неньку?

Бач, зробили Плюмбум крайнім!

І процес це мій останній!  ( сідає на лаву підсудних)

Суддя : Представтеся суду.                                                   

Свинець : Я – елемент ІV групи 6-го періоду періодичної системи Д.І.Менделєєва. Проживаю у квартирі номер 82. Важу 207 атомних одиниць маси і тому вважаюся важким металом. Я  досить м'який і легко ріжуся ножем. На повітрі швидко вкриваюся оксидною плівкою, яка не дає мені далі окиснюватися. Стародавні алхіміки вважали, що мені відповідає планета Сатурн. Мене одержували вже у VІІІ- VІІ тисячоліттях до н.е. з мінералу галеніту плавленням на вогнищах. Ці вогнища розводили у глибоких ямах, на дні яких я і накопичувався.

Суддя : ( звертається до Прокурора) Заслухаємо обвинувачення.   

Прокурор : Як відомо, усі розчинні сполуки свинцю отруйні.

Сам свинець вперше  знайшов своє застосування там, де  зараз його не використовують: для виготовлення водопровідних труб. Через те таким коротким було життя римлян.                                                              

А як ми можемо забути про отруйний, але поки що розповсюджений антидетонатор для моторного палива – тетраетил свинець Pb(C2H5)4? Його викиди у навколишнє середовище шкодять нашому здоров'ю. Ці токсичні речовини, маючи здатність накопичуватися в організмі, призводять до зміни його хімічного складу. А це, у свою чергу, до погіршення стану здоров'я. Симптомами свинцевого отруєння є сильні болі у суглобах та області живота, втрата апетиту, бліде обличчя. В організмі людини свинець, у першу чергу, накопичується у печінці, нирках та кістках. При цьому він має дуже неприємну властивість: підсудний збільшує токсичність інших сполук. Універсальним засобом проти різноманітних отруєнь солями важких металів є молоко. А ще краще допомагають фруктові соки.                             

Суддя: А що нам повідомить адвокат Свинцю?                                   

Адвокат:  Ну, по-перше, металевий свинець – надійний захист від усіх видів радіоактивного опромінення. До гуми печаток та фартука лікаря-рентгенолога введено цей метал. По-друге, не втратили свого значення фарби на основі свинцю. Свинцеві білила –це змішана з олифою свинцева сіль, склад якої зазвичай виражають формулою 2PbCO3*Pb(OH)2. Одна з найважливіших червоних фарб – сурік Pb3O4. а ще кришталеве скло своєю дивною красою та блиском теж завдячує моєму підзахисному. До складу такого скла входить до 50% оксиду свинцю PbO. Крім того, сполуки цього металу у невеличких дозах використовуються як ліки. Згадайте, наприклад, про свинцеву примочку, яку використовують при забоях. При деяких захворюваннях шкіри лікарі нерідко призначають свинцевий пластир, в якому антисептиком є оксид чотирьох валентного свинцю PbO2 .

Прокурор: Хвилиночку! Доводжу до відома суду,                         

що азид свинцю Pb(N3)2  - одна з важливіших складових вибухових речовин. Кулі теж зроблено з цього «корисного» металу. А введений до складу інших металів навіть у незначних кількостях, Плюмбум різко змінює їх властивості, і скажу я вам, досить підступно. Так, золото, що містить 1% свинцю, втрачає свою ковкість та при ударі миттєво розлітається на шматки. Тепер перегляньте відеодокази, що свідчать, що свинець є і у цигарковій смолі.                              

\перегляд фрагменту к\ф. Після перегляду Плюмбум випльовує недопалок\.

Суддя : Ну, що ж, із цим підсудним теж усе зрозуміло.(звертається до секретаря суду) Хто там наступний?

Секретар суду : До судової зали запрошується Ртуть.         

Hg

 (виходить під музику у сріблястому капелюшку, постійно хитаючи головою та дивлячись у люстерко)

Балакуча і рухлива,

Всім відома і красива.

Ртуть усі, напевно, знають

І частенько обминають,

Бо даю багато пари

Та отруйні мої чари.

Суддя: Представтеся суду.                                                           

Ртуть: Я мешкаю у ІІ групі побічній підгрупі періодичної системи у квартирі №80. Хоча худенька, але важкенька – 201 моя вага. Стародавні алхіміки вважали, що мені відповідає середа та планета Меркурій. Моє  ім'я – «гідраргіум» - з латини означає «срібна вода». У стародавні часи мене ще називали «арґентум вівум» - «живе срібло». У природі я мало розповсюджена. Зустрічаюся іноді у самородному вигляді, але частіше вхожу до складу мінералу кіноварі. За своїм складом це сульфід ртуті HgS. За звичайних умов являю собою метал сріблясто-білого кольору. Я – єдиний рідкий метал. ( сідає на лаву підсудних та зрідка поглядає у дзеркало).

Суддя : Звинувачення, що у вас є на цю дамочку?                          

Прокурор: Цей метал починає випаровуватися вже за кімнатної температури, а пари ртуті отруйні! Про цю підступність красивого металу не знав мавританський король Абдар-Рахман ІІІ, який жив у середині Х століття. У його палаці у внутрішньому дворі було збудовано фонтан з ртуттю, що безперервно лилася. Про це не підозрював і англійський король з династії Стюартів Карл ІІІ, який наприкінці життя захопився алхімією та обладнав власну лабораторію. Причиною його смерті теж стало хронічне отруєння парами ртуті.

Красивим металом випадково отруювалися не тільки королі, але й багато вчених, серед яких був і Ісаак Ньютон (який іноді захоплювався алхімією).

У побуті потенційно небезпечні не тільки ртутні термометри,             

 а і  старовинні дзеркала. Їх металевий шар складається з 70% олова та 30% ртуті.                                                                                                             

 Дуже токсичні деякі органічні сполуки підсудної. Це, наприклад, диметилртуть, що зі стічними водами потрапляє на дно водойм. Вона поглинається водними організмами та накопичується в них. Риби-хижаки можуть «запасати» у собі цю небезпечну речовину у 1000 разів більше, ніж її концентрація у воді. Цим викликана так звана «хвороба Мінамата» - за назвою приморського містечка в Японії. Там за декілька років від отруєнні сполуками ртуті померло 50 людей, а велика кількість новонароджених мала вроджені вади.                                                                        

 Інший прояв такого отруєння  - психічні розлади, так звана «хвороба капелюшників». Справа в тому, що для розм'якшення вовни, з якої виготовляли фетрові капелюхи, раніше широко використовувалися сполуки ртуті. І тому ртутне отруєння було широко розповсюджено серед тих, хто мав справу із фетром. Одна з перших ознак хронічного отруєння – тремтіння пальців, невиразна   мова, необоротнє послаблення пам'яті. Запобігти гострому ртутному отруєнню або послабити його здатні молоко та яєчний білок.                                                                                             

Є так звана гримуча ртуть – ціанат ртуті Hg(ONC)2 – вибухова речовина для капсулей та детонаторів.

Суддя: А дамочка то виявилася небезпечною…(задумливо)Але яка гарна! Так, а хто ж її захистить?                                                               

Адвокат :Я, Ваша честь! Сріблясто-білий блиск, що характерний для ртуті, набувають багато металів, коли у ній розчиняються. Такі рідки або тверді сплави називають амальгамами. Цю здатність моєї підзахисної розчиняти метали у давнину використовували для виготовлення дзеркал: скло вкривали амальгамою олова, і воно ставало «срібним». Здатність ртуті розчиняти срібло свого часу було використано у фотографії для підсилення негативів. А ось залізо амальгами не утворює, тому ртуть можна перевозити у залізних ємностях. Про мою підзахисну можна сказати багато хорошого. Сама ртуть застосовується у електротехніці – виробництво ламп денного світла, кварцевих ртутних ламп; як каталізатор у органічному синтезі; у багатьох приладах (термометри, барометри, релє, високовакуумні насоси). Широко застосовуються і сполуки цього металу. Ось деякі з них.

Йодид ртуті HgI2 має бактерицидну дію.

Сульфід HgS (кіновар) – речовина яскраво-червоного кольору, використовується як червона фарба.

Хлорид Hg2Cl2 – каломель – використовують для виготовлення каломельних електродів, як каталізатор у органічному синтезі, у медицині як проносне.

Хлорид двовалентної ртуті HgCl2 – сулема (отрута!), застосовують у медицині як сильний дезінфікуючий засіб, у сільському господарстві – для протруювання насіння, для пропитки деревини, у фотографії, під час фарбування тканин тощо. Мені продовжувати, Ваша честь?

Суддя : Ні, ні, не треба! Мені все зрозуміло. (повертається до Секретаря). Хто у нас там наступний?

Секретар суду: На судове засідання запрошується Кисень.

О2

(вибігає під музику В.Сердючки «Любовь – не трали-вали» та до всіх чіпляється)

Вдихайте мене в повні груди                                                   

І строго не карайте, люди.

Так, сильний я для всіх окисник

Лише тоді, як зовсім чистий!

Суддя: Представтеся, шановний, суду.

Кисень: За звичайних умов я – газ без кольору та запаху. При температурі -183˚С та звичайному тиску перетворююся у рухливу блакитну рідину, а при -218.8˚С твердну та маю вигляд снігоподібної маси. Існую на Землі завдяки процесу фотосинтезу.(сідає на лаву підсудних)

Суддя :Ну, а цей у чому завинив перед нами? Можливо, він тут помилково?

Прокурор : Ні, Ваша честь. Ми і на нього «нарили» компромату. Ви бачили, як він до всіх чіпляється?! Це ж сильний окисник! Ми важкою працею одержуємо метали з руд, а він у нас їх забирає. Крім того, знову таки як окисник, він зношує наш організм.                                                           

Живі істоти не звикли дихати чистим киснем. У звичайному повітрі наш підсудний розведений інертними щодо організму газами – азотом, аргоном тощо. Через це чистий кисень при досить тривалому вдиханні отруйно впливає на живий організм. 100%-ний він різко прискорює окислювально-відновні процеси у всіх клітинах. При цьому температура тіла зростає, організм швидко зношується і старіє – «згоряє»... Так, рибина, викинута на берег, гине від високої концентрації кисню в повітрі, навіть якщо її весь час обливати водою. Адже вона може дихати тільки киснем, розчиненим у воді.

Адвокат: Але, Ваша честь, як би ми тоді дихали?! А процес горіння відомий людству здавна. Окиснення корисних копалин – основа сучасної теплоенергетики. Кисневе дуття набагато підвищило ефективність металургійних печей та допомогло покращити якість виплавленого металу. Кисень, який одержують з повітря, використовують ще у багатьох хімічних виробництвах, для зварювання, кисневої різки металів, у медицині, авіації, на підводних човнах, рідкий кисень входить до складу ракетного палива…

Суддя : Досить, досить! Переконали.

Секретар суду: До судової зали запрошуються Амоніак та Хлор.

Репортер :                                                                                              

Надіньте хутко протигази!

До зали йдуть шкідливі гази!

( Амоніак та Хлор виходять під тему з к\ф «Джентельмени удачі»)

NH3

Мене не візьмеш просто так,                                               

Бо легкий. Амоніак

Задушливий й отруйний газ.

Згадаєте мене не раз,

Як знепритомніють десь люди.

В пригоді ось тоді я буду.

Cl2

Ну, що, злякалися мене?

Вас дія моя не мене,

Бо я дезінфікую воду.

Повірте, не приношу шкоду…

Суддя: Представтеся суду.                                                        

Амоніак: Формула моя NH3. Безбарвний газ з різким запахом. Майже удвічі легший за повітря. Я дуже добре розчиняюся у воді ( при 20˚С в 1 об'ємі води розчиняється 700 об'ємів амоніаку). Мій водний розчин називають аміачною водою або нашатирним спиртом ( хоча до спиртів я ніякого відношення не маю).

Суддя :(звертається до Прокурора) Що ми маємо на підсудного?

Прокурор: Одне те,що він має різкий задушливий запах не іде йому на користь. Він викликає набряк дихальних шляхів та може призвести до загибелі.

Суддя: У вас все? Тоді послухаємо захист.                              

Адвокат: На захист свого підопічного можу повідомити, що оскільки при випаровуванні рідкий амоніак поглинає багато теплоти, він широко використовується у холодильних установках та для приготування штучного льоду. Водні розчини мого підзахисного застосовуються у хімічних лабораторіях як слабка основа. Їх ще використовують в медицині та домашньому побуті. Але більша частина амоніаку, що одержується у промисловості, іде на виготовлення нітратної кислоти та штучних нітратних добрив. Рідкий амоніак та насичені їм розчини амонійних солей застосовують як добриво.

Прокурор: Ваша честь, прошу слова!

Суддя: Будь-ласка, що у вас є цікавого?

Прокурор: Підсудний амоніак використовується й у виробництві цигарок. Наші слідчі надали нам цінний відеоматеріал. Прошу дозволу його переглянути.

Суддя: Дозволяю. /перегляд к\ф/                                               

Ці матеріали теж будуть залучені до справи.

Суддя: Наступний газ, будь ласка, представтеся суду.           

Хлор: Формула моя Cl2 .Я – жовто-зелений газ з характерним запахом. Із  стародавньогрецької «хлорос» означає «жовто-зелений». Я майже у 2,5 рази важчий за повітря. Під тиском 6 атм зріджуюся вже при звичайній температурі і перетворююся на рідину. У такому вигляді мене транспортують у стальних балонах або цистернах. Порівняно мало розчиняюся у воді. Цей розчин називають хлорною водою.

Суддя: На підставі чого він на нашому судовому засіданні?

Прокурор:Усім відомо, що хлор отруйний. Його застосовували як хімічну зброю на полях першої світової війни.                                        

 Тоді відразу постало питання: як захистити солдат від отруйної дії цього небезпечного газу.«Антихлором» у часи першої світової війни називали тіосульфат натрію- Na2S2O3*5Н2О, яким солдати і офіцери російської армії користувалися для захисту від отруйної й згубної дії хлору. Ще до винайдення протигазу М.Д.Зелінським перші захисні маски – «рильце» виготовляли з кількох шарів марлі, яку змочували розчином тіосульфату і соди. Сода нейтралізувала кислоти – HCl і H2SO4, які утворювалися в результаті реакцій:

Na2S2O3 + Cl2 + H2O =Na2SO4 + S↓ +HCl

2Na2S2O3 + 8Cl2 +10H2O = 2Na2SO4 + 2H2SO4 +16HCl

Адвокат: А я можу сказати, що елемент Хлор у природі        

 зустрічається лише у сполуках. Тому отруйний газ хлор – справа людських рук. Це ж самі люди випустили Джина з пляшки! Вільний хлор застосовується у виробництві соляної кислоти, хлорного вапна. Велика кількість мого підзахисного як у вільному стані, так і у вигляді білильних солей іде для відбілювання тканин та целюлози, яка іде на виготовлення паперу. Хлор використовується також для стерилізації питної води та знезараження стічних вод. Великого розповсюдження набули останнім часом різні хлорорганічні продукти.  Так, трихлорметан або більш відомий нам як хлороформ CHCl3 свого часу широко застосовувався у хірургічній практиці для загального наркозу. Хлороформ важливий ще й як розчинник. А особливо як напівпродукт під час одержання фреону – « робочої рідини» у холодильниках.

Прокурор: А ось ці ваші фреони руйнують озоновий шар.

Суддя: Ми з цим вашим хлором щось високо залетіли, аж у стратосферу. Викликайте наступного.

Секретар суду: До судової зали викликається диоксин.                    

Диоксин

(виходить під музику у одязі стилю «мілітарі» та темних окулярах)

Знайомтесь: звуся «Диоксин».

Такий в природі я один.

Речовина отруйна дуже,

Для організму не байдужа.

Його пошкоджу в два моменти.

Труїв я навіть президента!

Суддя: Представтеся.

Діоксин:  Я - тетрахлордибензо-пара-диоксин (скороченоТХХДД).    

Суддя: Слово для звинувачення надається прокурору.

Прокурор : Диоксин є тотальною отрутою, що вражає практично всі форми живої матерії, від бактерій до теплокровних тварин. Він у 67 тисяч разів отруйніший ціаністого калію та 50 разів стрихніну. Фурани – його близькі родичі. Ось на екрані обличчя нашого підсудного.                                 

95-97% диоксину ми одержуємо з м'яса, риби, яєць та молочних продуктів. Ця речовина гідрофобна, тобто «боїться» води та намагається залишити водоймища. Як наслідок – вміст диоксину в рибі може у сотні тисяч разів перевищувати його вміст у навколишньому середовищі.

Суддя : А як же він там опиняється?

Прокурор: Диоксин – синтетична отрута. Він утворюється при температурі від 250 до 800˚С як побічний продукт багатьох технологічних процесів, які використовують хлор та вуглець. Основні забрудники – целюлозно-паперова промисловість та металургійні заводи, багато інших хімічних заводів, фабрики по випуску пестицидів та всі установки для спалювання відходів. А ще –це заводи, що виробляють пластик полівінілхлорид (ПВХ).

Суддя: До зали суду викликається свідок від звинувачення.            

Еколог : Шановні пані та панове, хочу повідомити вам наступне. Диоксин небезпечний не тільки своєю високою токсичністю, а і здатністю дуже довго зберігатися у навколишньому середовищі, ефективно переноситися по ланцюжкам живлення і тим самим довго впливати на живі організми. Крім того, навіть у відносно нешкідливих кількостях диоксин сильно підвищує активність специфічних ферментів печінки, які розкладають деякі речовини синтетичного та природного походження. При цьому як побічні продукти розпаду виділяються небезпечні отрути. Коли концентрація невисока, організм встигає виводити їх без шкоди для себе. Але навіть невеликі дози диоксину різко збільшують викид отруйних речовин. Це може призвести до отруєння відносно не шкідливими сполуками, які у невеликій концентрації завжди присутні у їжі, воді і повітрі,- пестицидами, побутовими хімічними сполуками, а також ліками.                                                     

Суддя : А які симптоми отруєння диоксином?

Еколог : Це втрата апетиту, слабкість, хронічна втома, депресія, катастрофічна втрата ваги.

Суддя :У вас все?

Еколог :Так, Ваша честь.

Суддя : Ви вільні. (звертається до адвоката) У вас є щось на захист свого підзахисного?                                                                              

Адвокат :Мені важко заперечувати надзвичайну отруйність мого клієнта. Єдине, що я можу сказати, що більш як 60 млн. років диоксин існував у природі в дуже незначних кількостях, не загрожуючи біосфері. І лише господарська діяльність людини призвела до того, що у ІІ-й половині ХХ ст.. концентрація диоксину у навколишньому середовищі почала сягати критичних значень. А почалося все з того, що на початку 1900-х років засновник фірми «Дау Кемікал» американський хімік Дау винайшов спосіб розщеплення повареної солі на хлор та натрій, зробивши досяжними великі кількості вільного хлору. Спочатку хлор вважали просто небезпечним відходом виробництва. Але незабаром знайдено спосіб його перевтілення у цінні продукти шляхом введення атомів хлору у вуглеводні нафти. Таким чином, у 30-40-х роках була синтезована велика група нових хімічних речовин – «хлоріруваних вуглеводнів».А вони, у свою чергу, породили багато сучасних пестицидів, гербіцидів, розчинників, пластмас тощо. Однак при спалюванні можуть утворюватися небажані побічні продукти і, зокрема, диоксин.

У 1961 році німецький хімік К.Шульц опублікував детальні відомості про дуже високу токсичність диоксину для тварин та показав небезпеку хронічного враження. Здалося б, публікації Шульца та інших дослідників повинні були призвести до закриття заводів по виробництву сполук, що виділяють диоксин. Але нічого подібного не сталося! Більш того, всі публікації на цю тему зненацька припинились. Пояснювалося все дуже просто: у їх виробництві були зацікавлені військові відомства країн, які займалися розробкою хімічної зброї.

Суддя :Ось ми і заслухали усіх. За законом у вас, підсудні, є право останнього слова.                                                                    

Миш'як : Я навряд чи виправлюся. Свою провину визнаю.

Свинець: Прошу  суд поставитися до мене поблажливо. Я такий хворий, такий хворий…У мене у слідчому ізоляторі діагностували цироз печінки. Я навіть кину палити та пити!

Ртуть: Заявляю, що процес наді мною безпідставний, всі докази звинувачення надумані та сфабриковані. Я буду подавати до апеляційного суду!

Кисень: Я відказуюся від останнього слова.

Амоніак та Хлор: Ми признаємо, що робили невірно. Обіцяємо виправитися.

Диоксин: Якщо Ви мене виправдаєте, я стану пацифістом.

Секретар суду: Суд удаляється для винесення вироку.

(Суддя уходить і відразу ж заходить до судової зали)                     

Суддя: Ось ми тут порадилися та я вирішив:

Іменем Країни Хімії оголошую:

Признати винними у скоєнні злочинів проти людства:

Миш'як, Свинець, Ртуть, Амоніак, Хлор та Диоксин.

Згідно статей 142, 137 та 145  Кримінального кодексу Країни Хімії вони засуджуються до довічного ув’язнення з відбуванням  строку у колонії найсуворішого режиму.

Кисень признається невинним та звільняється з-під варти у залі суду.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному суді на протязі 10 календарних днів.

Суддя:                                                                                                     

Судити всіх сьогодні модно

І для людей цілком природно.

Та голова вже розболілась.

Засідання у нас закрилось!

Репортер:

В кінці кінців, вони ж не винні,

 Що небезпечні та активні!

Тримайтеся від них подалі,

Бо будуть збитки вам чималі!

Такий ось знявся репортаж.

Закінчується й захід наш.

                                             Підготувала: вчитель хімії  Матвєєва М.Й.